Про навчання онлайн
Перечитую дослідження, присвячене онлайн навчання в нашій країні. “Тільки 20% онлайн шкіл зазначили, що до кінця доходить 70-100% студентів”. Прикольно. В інших значно менше.
Сама часто проходжу курси і бачу, що з кожним заняттям все менше і менше тих, хто тримається до фінішу.
Цікаво. У нас не так.
90% студентів. Решта 10% ми не пускаємо далі самі. І для цього є кілька причин:
– на вході, до початку навчання ми проводимо співбесіду з кожним потенційним студентом, який сказав “Мені треба”. Тому що “хочу” і “зроблю” – це зовсім не одне і те ж. Багато плутають намір з дією. Багатьом здається, що якщо заплатив гроші, то вже щось зробив. А ось що за ці гроші ще й самому працювати треба. Тому ми проводимо співбесіду. Де дивимося на мотивацію: дійсно людина розуміє, чого він хоче від навчання? Що він готовий для цього робити? Чи зможе він в процесі навчання розставляти пріоритети, адже буде багато домашки, багато часу доведеться відняти чогось ще. Ще на такому співбесіді ми переконуємося, що зможемо з допомогою навчання відповісти на запит студента. Якщо мабуть невідповідність, відразу відмовляємося від укладення договору.
– тих, хто не робить домашку, ми не переводимо на наступний модуль і не дозволяємо студентам за нього платити. По-перше, нам не потрібні гроші просто так, без результату. По-друге, ми відразу, створюючи курс, розуміли: знати і робити – не одне і те ж. Можна прослухати курс, а можна його “виконати”. Якщо прослухаєш і нічого робити не будеш, ніякого результату не отримаєш. Ну це як знати все про способи схуднення, але продовжувати їсти як не в себе. В результаті сам винен, що немає результату, а будеш на кожному розі говорити, що навчання фігня. Ось нам не треба, щоб про нас так говорили. Тому тим, кому зараз ніколи вчитися, ми допомагаємо розставити пріоритети. Вони можуть повернутися, коли дійсно зможуть знайти для цього час і сили.
– найголовніше. Комунікації. Ми про кожного студента в кінці навчання знаємо дуже багато. У нас дуууже багато особистого спілкування не тільки на тренінгах, але і між ними. Десь спілкуєшся зі студентом за домашке, де-то для вирішення його робочої завдання. А де-то просто для підтримки мотивації. Тому що ми знаємо, що до екватора навчання накопичується втома і мотивація падає.
Дивлюся зараз на підсумковий NPS. Добре, що ми його збираємо після кожного тренінгу. А то не знала б, що нам покращувати. Тому що за підсумками всього курсу Школа керівника NPS=100%. Ну і тому, напевно, у нас зараз з’явився настільки довгоочікуваний джерело нових студентів – рекомендації.
Які можу дати рекомендації, щоб студенти доходили до кінця:
- Викладачі, наставники повинні бути залучені зацікавлені в результатах своїх студентів. Так, всі ми дорослі люди, самі знаємо, що робити і бла-бла-бла. Але коли я бачу десятки дорослих людей за віртуальними партами, порівнюю їх з учнями в школі (був досвід, можу порівнювати), суттєвої різниці майже не бачу. Хіба що діти зобов’язані ходити в школу, а дорослі прийшли самі.
- Як можна більше особистих контактів з кожним студентом. Іноді потрібно просто запитати “Як справи? Потрібна допомога? “, щоб чоловік пішов далі.
- Зробити зручною систему роботи з домашнім завданням. Кожен дорослий студент сильно зайнятий усієї своєї життям. Чим зручніше платформа навчання, тим вище шанс, що студент зайшов на неї не останній раз (у мене, до речі, є особистий приклад, де складність платформи стала причиною відмови від навчання). Я знаю, що у нас зараз в цьому плані є над чим працювати.
- Адаптивність завдань. У всіх різні завдання. І немає ніякого сенсу наполягати на виконанні завдання, якщо воно дуже актуально для студента саме зараз. Адже він його навіть зробити нормально не зможе, якщо воно не особливо потрібно. Кожне завдання треба допомогти адаптувати під завдання студента.
- Багато, багато, БАГАТО групової роботи. Ніщо не мотивує так, як можливість бути почутим у групі. Можливість навчатися у групи. Як відповідальність перед групою.
Діліться вашими думками, що вам допомагає доходити до кінця в навчанні? Що допомагає доводити до кінця ваших студентів?