Мотивація внутрішня і зовнішня. Самомотивація

У цій статті я хочу вам розповісти про базову концепті у теорії мотивації – зовнішніх і внутрішніх “бонуси”, що може демотивувати і як працювати з самомотивацією.

Мотивацію поділяють на зовнішню і внутрішню. Якщо ви читаєте цю статтю, тому що вам цікаво і вам хочеться дізнатися щось нове, то це внутрішня мотивація. Якщо ж вам хтось порекомендував прочитати цю статтю, то на вашу існуючу і не існуючу внутрішню мотивацію наклалася б зовнішня мотивація.

Ми всі народжуємося з внутрішньою мотивацією. Жодної дитини не потрібно змушувати пізнавати світ, навчатися новим навичкам. І тим більше жодна дитина не кине спроби навчитися нового навику, наприклад, вставати чи ходити, навіть якщо він сто разів упав і вдарився.

Що стає з нами, коли ми стаємо дорослими? Чому нас так легко зупинити і мотивувати?

Справа в тому, що наше пізнання світу дуже швидко починає супроводжуватися зовнішньою мотивацією. Наші батьки нас підбадьорюють, хвалять і це добре, тому що пізнання світу відбувається з якимись ризиками, образно і фізично з “набивання шишок”. В такі моменти це підбадьорювання дуже допомагає. Але справа в тому, що коли справа стосується зовнішньої мотивації, то тут не діє принцип “чим більше, тим краще”. І виходить, коли ми накопичуємо достатньо внутрішньої мотивації, то зовнішня мотивація (увага, похвала, оцінки в навчанні, премія і т. д. ) після якоїсь точки починають негативно впливати на нашу внутрішню мотивацію. Справи, які приносили нам задоволення, стають для нас обов’язковим. Це можна бачити на прикладах навіть дітей малих років, коли вони півгодини можуть малювати з захопленням, азартом , але як тільки ними намагаються маніпулювати, підкупити чимось для малювання, то у них пропадає бажання і той “драйв”.

Чому зовнішня мотивація не завжди працює?

При заміні внутрішній мотивації на зовнішню може трапиться так, що ми перестаємо бути зацікавленими в роботі або діяльності. Тоді при зникненні винагороди людина відмовляється виконувати те, що зовсім недавно було йому цікаво і в радість.

Цей психологічний феномен отримав назву ефекту сверхоправдания (сверхобоснования). Виходить, що наявність щедрої винагороди не обов’язково буде ефективно.

Півстоліття тому психологом Віктором Врумом була запропонована модель, яка проливає деяке світло на те, що робить зовнішню мотивацію більш ефективною. У 1964 році він створив теорію, в якій описав деякі механізми, від яких залежить мотивація людей до роботи і висока продуктивність в цьому. Це очікування, сприяння та валентність.

Очікування – це наша переконаність у тому, що певні зусилля здатні принести кращу ефективність і бажаний результат (наприклад: виграти конкурс, стати лідером). Тобто ми бачимо сенс виконання конкретних дій або роботи, тому що віримо, що вони при належному старанні призведуть до певного ефекту.

Сприяння – це коли гарна робота і висока ефективність будуть винагороджуються. Чим цей показник вище, чим більше впевненість у тому, що заохочення отримає той, хто працював ефективніше всіх або вніс найбільший внесок у досягнення результату, а не кожен.

Валентність -це бажання винагороди і те, наскільки воно відповідає вимогам конкретної людини. Цей параметр визначається безліччю індивідуальних факторів, таких як особисті цінності, цілі, потреби, уподобання і т. д.

З моменту створення в 1964 році і до сьогоднішнього дня ця теорія багато раз доповнювалася і критикувалася.

Висновок такий, що неможливо до кожного людині загальними правилами підібрати той “батіг чи пряник”, який буде давати потрібний ефект. Всі ми індивідуальні і на нас можуть впливати безліч факторів зовнішніх і внутрішніх, які будуть впливати на результат нашої роботи. І тут важливо знайти ту “точку”, після перетину якої зовнішня мотивація буде губити внутрішню мотивацію.

Що я можу зробити, щоб не погубити внутрішню мотивацію?

Для цього потрібно запитати себе і відповісти на питання:

• Намагаємося ми замінити внутрішню мотивацію на зовнішню? Де в моєму житті є місце для ефекту сверхоправдания?
• Які заохочення я можу створити для себе, своїх дітей, підлеглих, людей в моєму житті?
• Чи ми можемо підвищити ефективність своїх дій або своїх працівників, враховуючи фактори очікування, валентності та сприяння?
• Де суб’єктивні чинники (характер, самооцінка, невротизм, тривога та інші) можуть надавати на мою мотивацію блокуючу дію? Що я можу з цим зробити?

Зовнішньою мотивацією не так просто управляти, але з внутрішньої це ще складніше.

Самомотивація

Перевагою самомотивації в тому, що нам практично не потрібно прикладати зусиль для того, щоб взятися за роботу. Якщо ж ми примушуємо себе до якоїсь діяльності, то не відчуєте ніякої радості і задоволення. При правильній мотивації ви зможете зробити більше і якісніше і при цьому залишатися в гарному настрої.

Щоб навчитися себе мотивувати, необхідно пройти три ступені.

1. Початкова мотивація. Ми отримали сильний емоційний поштовх. І завдяки йому ми із задоволенням взялися за роботу і у вас все виходить. Настрій прекрасний, у нас багато натхнення і ніякої ліні.
2. Настає регрес. Наш організм і мозок починають чинити опір. Як було сказано, саме на цьому ступені люди позбавляються всілякої мотивації і опускають руки. Регрес буде неодмінно і у всіх людей без винятку – так ми влаштовані. Пам’ятайте про це, коли знаходитесь на першій ступені, щоб вас не спіткало сильне розчарування на другий. В цей момент може допомогти медитація, релаксація.
3. Формування мотивації як навички. Тут вам і знадобиться сила волі, режим. Більшість людей незадоволені тим, що їм не вистачає терпіння і сил довести справу до кінця. Якщо воно вимагає декількох днів наполегливої роботи, тоді все не так важко. А що, якщо потрібно йти до мети декілька місяців і років? Для цього потрібні дисципліна і сила волі, які допоможуть братися за роботу. На перших порах вам доведеться змушувати себе, але через якийсь час ви навчитеся самомотивації.

Важливо! Будьте готові до регресу. Він точно настане і буде періодично повертатися. Коли це станеться, то зверніть увагу на свої емоції, стан. Не піддавайтеся розчарування або апатії, керуйте своїм станом.

Отже, наші кроки дії самомотивації:

1) знайти емоційний поштовх до початку дії;

2) підготуватися до регресу;

3) тренувати волю і дисципліну.

Надіюсь дана стаття буде вам корисна і допоможе не переходити ту межу, коли внутрішня мотивація не буде знищуватися зайвої зовнішньою мотивацією.

Якщо ви застосуєте, кроки самомотивації, то розкажіть нам про свої результати.